Доктрина «Пошук та рятування»

Пошук та рятування у Збройних Силах України є основною складовою діяльності командувачів (командирів, начальників), органів військового управління, військових частин (установ) та підрозділів, спрямованої на збереження (рятування) життя особового складу в повсякденній діяльності, під час виконання заходів бойової підготовки та в ході ведення бойових (спеціальних) дій. 

Пошук та рятування — комплекс спланованих, узгоджених та скоординованих заходів з використанням підготовлених пошуково-рятувальних сил та засобів Збройних Сил України та інших складових сил оборони, спрямованих на виявлення (визначення місцезнаходження, ідентифікації), надання своєчасної допомоги (рятування), повернення (евакуації) особового складу (ізольованого особового складу), який зазнав лиха на своїй території або на території противника (на суші або на морі). 

Доктрина “Пошук та рятування” розроблена робочою групою офіцерів Командування підготовки Командування Повітряних Сил Збройних Сил України, Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба та Центру управління пошуково-рятувальним забезпеченням польотів авіації Збройних Сил України. Доктрина погоджена із заінтересованими органами військового управління Збройних Сил України та структурними підрозділами Генерального штабу Збройних Сил України. 

У доктрині враховані вимоги керівництва держави та Збройних Сил України щодо співробітництва у сфері оборони для приєднання до загальноєвропейської системи безпеки, досягнення взаємосумісності з країнами-членами НАТО та операції Об’єднаних сил на території Донецької та Луганської областей, принципи та процедури національної системи авіаційного пошуку та рятування, Міжнародних конвенцій ІКАО та Міжнародної морської організації і доктрин (стандартів) НАТО.