«Фоккеры» против «Лавочкиных». Чьи истребители лучше?

Бестселер провідних істориків авіації. КОЛЕКЦІЙНЕ КОЛЬОРОВЕ ВИДАННЯ НА МЕЛОВАНОМУ ПАПЕРІ ВИЩОЇ ЯКОСТІ. Сотні ексклюзивних фотографій, схем та «боковиків».
«Сталінські соколи» розпочали Велику Вітчизняну війну на авіатехніці, що помітно поступалася німецькою, – з новітньою модифікацією «месеру» Bf 109F не могли битися на рівних ні «які», ні «миги», ні «лаггі», не кажучи вже про застарілих ішаках» та «чайках». Лише влітку 1942 СРСР скоротив відставання, запустивши в серію винищувач ЛаГГ-5, трохи пізніше перейменований в Ла-5. Однак і німці не стояли на місці - вже восени на Східному фронті з'явилися перші "Фокке-Вульфи-190" (фронтове прізвисько - "фоккер" або "фока"). Наші конструктори відповіли створенням форсованого Ла-5ФН та легендарного Ла-7 – найкращого радянського винищувача Другої Світової. Німці парирували розробкою "довгоносих" ("Langnasen") надшвидкісних Fw 190D і Ta 152H, але було вже занадто пізно.
Порівнюючи однотипні винищувачі Курта Танка та Семена Лавочкіна, ця книга відповідає на головне питання: хто здобув перемогу в гонці авіаозброєнь? Чому на початку війни серед «сталінських соколів» безперечно спостерігалася «месеробоязнь», а ось перед Fw 190 особливого страху не було? Чиї винищувачі зрештою виявилися кращими – радянські чи німецькі? «Лавочкіни» проти «фокерів» – хто кого?
У книзі здійснено докладне порівняння наймасовіших винищувачів Другої Світової Війни, їх бойове застосування також присутні розповіді про деяких пілотів, що воювали на цих машинах (як радянських, так і німецьких), і враження радянських льотчиків, які досліджували трофейні "фокери".