Гладиаторы в бою. На арене и полях сражений

Образ гладіатора давно став одним із символів давньоримської цивілізації, а колосальні руїни Колізею - головною пам'яткою найбільшої Імперії в людській історії.
Однак перші гладіаторські бої відбулися у Римі задовго до будівництва цієї грандіозної арени.
Спочатку поєдинки гладіаторів проводилися на поминках, щоб умилостивити та повеселити душі померлих, а пролита на арені кров вважалася жертвою на честь покійного. Але згодом ці бої втратили свій сакральний зміст, ставши кривавою розвагою, улюбленим видовищем римлян - як черні, і знаті. На гладіаторські ігри витрачалися величезні гроші. Нагородою переможцю служила пальмова гілка, здобуття якої відзначалося навіть на надгробних стелах, а найкращому з найкращих вручали дерев'яний меч (рудис) – символ свободи.
Втім, був і інший спосіб здобути свободу. Саме гладіатори підняли і очолили найбільше повстання рабів, що вразило основи Римської Республіки. Могутньому Риму знадобилося понад два роки і граничне напруження всіх сил, щоб розгромити армію легендарного Спартака, ім'я якого наводило жах навіть на непереможні римські легіони.
Нова книга Володимира Горончаровського - докладна і захоплююча розповідь про криваве ремесло гладіаторів, про їхнє навчання та озброєння, військові звичаї та різні стилі бою, нагороди та покарання, про вартість бійців та їх шанси вціліти, про їхнє життя та смерть - як на арені, так та на полях битв.