Классицизм и романтизм. Архитектура. Скульптура. Живопись. Рисунок

Ця книга присвячена образотворчому мистецтву та архітектурі епохи класицизму та романтизму. Багатство та різноманіття художньої творчості в період між рококо та реалізмом, звичайно ж, не вичерпуються лише цими двома стилями. Але саме вони є основними для періоду з 1750 до 1848 року. Зародження класицизму в середині XVIII століття було черговою спробою наново осмислити мистецтво та архітектуру класичної античності на основі археологічних відкриттів. Розкопки в Геркуланумі (з 1711) і Помпеї (з 1733), праці з теорії мистецтва та архітектури, а також роботи І. І. Вінкельмана, М. А. Лежье, І. Ф. Блонделя з'явилися каталізаторами цього процесу. На противагу бароко та рококо з притаманним їм достатком декору, класицизм виступав як пуританське мистецтво суворих форм. Архітектура класицизму, яку особливий вплив справили роботи Андреа Палладіо (1508-1580 рр.), досить рано почала розвиватися в Англії. У живопису першим програмним твором класицизму прийнято вважати фреску А.Р.Менгеса "Парнас" (вілл Альбані в Римі, 1761 р.). У Франції найзначнішим представником класицизму був художник Жак Луї Давид, який на своїх картинах зафіксував історію Великої французької революції. Серед його численних учнів були такі різні художники як Жан Огюст Домінік Енгр та Ежен Делакруа.
p align="justify"> Романтизм - поняття досить широке і відноситься, перш за все, до духовної позиції особистості. Сам термін був запозичений приблизно 1800 року з літературознавства, де використовувався характеристики певної епохи.
Про широке розуміння романтизму свідчить різноманітність творчості таких художників як Йоган Генріх Фюсслі, Джон Констебль, Вільям Тернер, Вільям Блейк, Каспар Давид Фрідріх, Філіп Отто Рунге, Ежен Делакруа та Франсіско Гойя. Дане видання охоплює період аж до кінця першої половини XIX століття, до книги включені роботи назарейців та художників пізнього романтизму.