Муссон. Индийский океан и будущее американской политики

У міру зміцнення та виходу США на світову арену первісною проекцією їхніх інтересів були Європа та Східна Азія. Протягом ХХ століття США вели війни, гарячі та холодні, щоб запобігти попаданню цих життєво важливих регіонів під владу «ворожих сил». З часів закінчення холодної війни і з особливою інтенсивністю після подій 11 вересня увага Америки зосереджується на Близькому Сході, Південній та Південно-Східній Азії, а також на західних тихоокеанських просторах.
Переміщуючись за годинниковою стрілкою від Оману в зоні Перської затоки, Роберт Каплан відвідує Пакистан, Індію, Бангладеш, Шрі-Ланку, М'янму (раніше Бірму) та Індонезію. Свою подорож він закінчує на Занзібарі біля берегів Східної Африки. Описуючи «нову Велику гру», яка розгортається в Індійському океані, Каплан зазначає, що основна відповідальність за приведення цієї гри в рух лежить на Китаї.
«Регіон Індійського океану - не просто наводить на роздуми географічна область. Це домінанта, оскільки саме там найбільш наочно іслам поєднується з глобальною енергетичною політикою, формуючи багатошаровий і многополюсний світ, що стоїть над газетними заголовками, присвяченими Ірану та Афганістану, і роблячи очевидною важливість військово-морського флоту як такого. Це домінанта ще й тому, що тільки там можна побачити світ, який він є, у його нових і одночасно дуже традиційних рамках, цілком собі гармонійний світ, що не має потреби в слабкій заспокійливій пігулці, що називається «глобалізацією».