Жінки і військова служба в Україні: історія жіноцтва у війську, нормативно-правове забезпечення, формування гендерної компетенції в ЗСУ, стандарти НАТО та інший закордонний досвід, жінки в українському війську під час війни

Відповідно до резолюції РБ ООН 1325 «Жінки, мир, безпека», прийнятої Організацією Об'єднаних Націй у 2000 р., кожна країна співдружності повинна зробити конкретну роботу, спрямовану на підвищення ролі та відповідальності жінок у миротворчих процесах та безпеці власної батьківщини. Характерно, що Україна приєдналася до цього документу лише після Революції Гідності, а не 2000 року. А це означає, що питання ґендерні не лише знову актуальні, а й активно втілюються у політичні, громадські, законодавчі та інші практики. Лідером у цьому є Міністерство оборони України.
Практично з 2018 року їм зроблено рішучі кроки у бік особливої ​​місії армії щодо гендеризації українського суспільства та політикуму. Робиться не особливим чином, а під час системних перенастроїв ЗСУ на сучасний лад, на стандарти НАТО. Усі сторони організації та забезпечення збройних сил країни стрімко підтягуються до зазначених стандартів. При цьому слід мати на увазі, що багато років Альянс проводить курс на ґендеризацію всіх своїх структур. У тому числі найвищого рівня управління НАТО. Цей комплексний підхід в Україні спричинив значні зміни у підходах до ролі жінок в армії і нині їхня загальна кількість у ЗСУ під час наполегливих бойових дій практично відповідає середній кількості жінок в арміях Альянсу, а деякі національні армії і переважають.
У сучасній Україні відбуваються позитивні зміни, пов'язані з паритетною (ґендерною) демократією, у різних сферах суспільного життя. І все ж на особливу увагу заслуговує гендерна політика у сфері безпеки, адже держава перебуває у стані війни. У боротьбі з російським агресором сьогодні беруть активну участь українські жінки, в тому числі і як військовослужбовці. Зараз здається суспільство, і сама армія починає розуміти місце жінок і в суспільстві, і в армії.