Київ. 1939-1945. Post scriptum. Фотоальбом

Більше шістдесяти років відділяють нас від весни 1945-го. Багато що осмислено, багато написано про окупацію та руйнування Києва, про трагедію Бабиного Яру та сто тисяч киян, загнаних до німецької неволі. Історики вже склали цілісну картину життя Києва того трагічного періоду.  Говорячи словами поета: "Большое видится на расстоянии".
Але чим далі події війни, тим менше шансів розібратися в деталях та відновити конкретні факти та епізоди, оскільки все менше лишається людей, які можуть це зробити, спираючись на власні спогади та досвід. При цьому по закінченні шести десятиліть продовжують з'являтися все нові й нові документи, не оприлюднені раніше в силу різноманітних причин. До таких свідоцтв відносяться фотографії з особистих архівів рядових німецьких вояків, які довгі роки зберігалися в сімейних альбомах і не могли бути опубліковані раніше. Це не постановочні фотографії, що пройшли цензуру, а історично достеменні свідчення безпосередніх учасників подій. Тепер, коли жахи війни стали надбанням історії, закінчилося протистояння ідеологічних систем, перестала працювати радянська пропагандистська машина, ми змогли отримати унікальні фотосвідоцтва. 
Нова книга відомого історика, науковця Музею історії Києва Дмитра Малакова базується на раніше невідомих знімках, зроблених німецькими військовими - фотографами-аматорами в окупованому Києві. Д. Малаков багато років займається реконструкцією подій військового періоду історії нашого міста й давно став загальновизнаним авторитетом у цій  сфері. Дитиною він сам пережив всі жахи окупації і є носієм колективної пам'яті великої й дружної сім'ї, яка волею долі опинилася в окупованому Києві. Спираючись на архівні матеріали, розповіді очевидців, власні дитячі враження, спогади мами, тіток, дядьки, а, головне, старшого брата - відомого українського художника Георгія Малакова (який залишив багато малюнків, створених як в період окупації так і по пам'яті в більш пізній час),  Д. Малаков написав книги, що користуються великою популярністю: "Оті два роки ... У Києві при німцях", "Київ 1941-1943", " Київ 1939-1945", "Кияни. Війна. Німці".
Довгі роки тема окупації була під забороною, а люди, які пережили цей страшний період вважалися неблагонадійними. Події ж дозволялося висвітлювати тільки в трактуванні заангажованих радянських істориків.
Д. Малаков - історик, громадянин, киянин, спираючись на фотофакти, говорить про цей час відверто. Дійсно, "... має вуха, нехай почує, що має очі, та побачить".